Українські народні звичаї у нашому житті

2013-01-18

Українські народні звичаї походять здебільшого ще з передхристиянських часів. Упродовж віків вони злилися з християнськими звичаями та обрядами в одну гармонійну цілість. Ці звичаї переважно віддзеркалюють життя хліборобів, що було тісно пов’язане з природою. Це й витворило окремий український світогляд. Особливістю цього світогляду була велика шана праці, потреба ладу та порядку в усьому й привітність до людей.

Різдво Христове припадає в нашому календарі на 7 січня. Його надвечеря – Святий Вечір – на 6 січня. До Святої Вечері сідають, коли на небі покажеться перша зірка. На святвечірньому столі, крім свічки, обов’язково є калач. Споживають 12 страв на честь дванадцяти апостолів. Страви безм’ясні, бо це велике свято попереджає піст. Обов’язковою є кутя – варена пшениця з маком та медом, часом із горіхами. Ще на столі - різні вареники, пироги, риба, голубці, гриби, квасоля, каші, узвар. Святвечірні страви зображують дари землі, води, повітря, що за них дякують Богові у Святий Вечір.

Новий рік (за старим стилем) припадає в нашому календарі на 14 січня. По-християнському – це подяка Богові за прожитий рік і початок нового. 13 січня вшановується свята святих Меланія, а 14 січня – Василь. У народному календарі – це продовження свята Коляди. А ми знаємо, що наші предки цим святом починали новий рік з накликуванням щастя й урожаю в ньому. На Новий рік продовжується колядування по хатах: двоє колядників переодягаються за «короля Василя і королеву Меланку». Але найважливіша дія на Новий рік – це посівання. Малі хлопці посівають ранком на Новий рік, ходячи від хати до хати, сіючи на долівку зерно з рукавиці. В народних віруваннях хлопчик - уособлення чистоти, краси, надії. Тому власне хлопці і посівають, проголошуючи відповідні віршовані бажання. Люди ними тішаться, радо посівальників приймають та щедро їх обдаровують.

Упродовж століть український народ творив свої прекрасні та глибоко-змістовні традиції. У них – духовні скарби народу. Коли ми їх зберігаємо, то живемо нашим власним життям. А коли передаємо нашій молоді, ми даємо їм українську духовність.

Мукомел Т.Г. керівник гуртка «Юні кореспонденти»

Щербанівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.М.Рябошапки